Еммануель Беар

Еммануель Беар (народилася 14 серпня 1963) — французька актриса, яка знялася в понад 60 фільмах і на телебаченні з 1972 року. Вісім разів номінувалася на премію «Сезар», вона отримала премію «Сезар» за найкращу жіночу роль другого плану за фільм 1986 року «Манон із джерел». Інші її ролі в кіно включають «Шумну красуню» (1991), «Серце взимку» (1992), «Неллі та містер Арно» (1995), «Місія нездійсненна» (1996) і «8 жінок» (2002). Еммануель Беар народилася в Гассені, на Французькій Рив'єрі, дочка Женев'єв Галеа (псевдонім Женев'єв Гіллері), колишньої моделі хорватського, грецького та мальтійського походження, і Гі Беарта, співака і поета. Сім'я її батька, що народилася в Єгипті, мала сефардське єврейське походження, який у дитинстві шукав притулку в Лівані. У неї є зведена сестра Ева (народилася в 1959 році) з боку батька та шість зведених братів і сестер з боку матері; Іван, Сара та Мікіс Серієкс із стосунків її матері з Жан-Івом Серієксом та Олів’є Геспеном, Лісон і Шарлотта зі стосунків її матері з Жаном-Жаком Геспеном. У підлітковому віці вона проводила літні канікули в Монреалі в англомовній родині Вільяма Софіна, близького друга її батька. Наприкінці літа родина запросила її залишитися з ними та завершити ступінь бакалавра в Міжнародному коледжі Марі де Франс. Вони залишилися близькими друзями. Беарт отримав акторську роль у фільмі «Діти майбутнього» 1976 року. У підлітковому віці вона знімалася в епізодичних ролях на телебаченні. Після закінчення Міжнародного коледжу Марі де Франс у Монреалі вона повернулася до Франції, щоб відвідати театральну школу в Парижі. Невдовзі вона отримала свою першу дорослу роль у фільмі, а в 1986 році вона здобула популярність завдяки ролі доньки-месниці у французькому хіті Manon des Sources разом із Івом Монтаном. За свою гру вона отримала премію «Сезар» 1987 року як найкраща актриса другого плану. У фільмі «Побачення з ангелом» 1987 року вона зіграла ангела. У 1995 році вона отримала нагороду «Срібний Святий Георгій» за найкращу жіночу роль на 19-му Московському міжнародному кінофестивалі за головну роль у фільмі «Француженка». Окрім нагороди за найкращу жіночу роль другого плану, вона також була номінована ще на сім премій «Сезар» як найперспективніша актриса та найкраща жіноча роль. Беарт була номінована на найперспективнішу актрису за фільми «Дивна пристрасть» і «Тихе кохання»; потім були номінації на найкращу жіночу роль у фільмах «Діти хаосу», «Прекрасна порушниця спокою», «Серце взимку», «Неллі та пан Арно» («Неллі та містер Арно») та «Сентиментальні долі» («Les Destinées Sentimentales»). У номері французького видання журналу Elle за 5 травня 2003 року 39-річний Беар з'явився оголеним: весь наклад у 550 000 примірників був розпроданий лише за три дні, що зробило його найбільш продаваним випуском у довгій історії модного глянцю. ... Джерело: стаття «Emmanuelle Béart» з Вікіпедії англійською мовою, ліцензовано за CC-BY-SA.